Лабораторна робота №6

Педагогічний конфлікт і шляхи його розв’язання

Мета. Сприяти усвідомленню природи виникнення конфліктів і формуванню навичок гідного поводження в них; сформувати навички конструктивної взаємодії команди педагогів; підвищувати самооцінку членів педагогічного колективу.

Питання для вивчення:

1. Поняття «конфлікт», «конфліктоген».

2. Види конфліктів (внутрішньо-особистісні, міжособистісні, міжгрупові) .

3. Функції конфліктів (позитивні, негативні).

4. Причини конфлікту.

5. Стилі поведінки в конфліктній ситуації (ухилення, протиборство, пристосування, співпраця, компроміс).

6. Складові профілактики конфліктів.

Завдання для самостійної роботи

1. Підготуйте доповідь з презентацією на тему: «Конфлікти: профілактика та шляхи їх вирішення.

2. Обговорення питання з педагогами «Позитивні і негативні функції конфліктів» (інтерактивний засіб «Синтез думок»).

Позитивні і негативні функції конфліктів у суспільстві.

     Під поняттям „функції конфлікту” ми будемо розуміти ту роль, яку виконує конфлікт по відношенні до суспільства і його різних структур (організацій, окремих людей, соціальних груп). Вчені розрізняють явні і скриті (латентні) функції конфлікту. Явні функції характеризуються тим, що співпадають з метою, яку проголосили і яку прагнули виконати опоненти конфлікту. Наприклад, якщо уряд Росії, починаючи військові дії з чеченськими бойовиками, заявляв про їхню ліквідацію і насправді б добився ліквідації. Явна функція це також перемога шахтарів в їхньому конфлікті з адміністрацією з метою виплати їм заборгованої заробітної плати. Латентні функції конфлікту – такі, коли його наслідки спостерігаються значно пізніше з плином часу, і які в певній степені відрізняються від намірів, які проголошували учасники. Латентні функції можуть виражатися також і в тому, що його наслідки взагалі можуть виявитися неочікуваними і не відповідають цілям жодного із учасників конфлікту. Наприклад, ніхто із учасників Чеченського конфлікту не очікував що в його ході будуть знищені установки по переробці нафти і в результаті виникла загроза екологічної катастрофи не тільки в Чечні, але і за її межами.
      З точки зору функцій, конфлікт є досить протирічиве явище. Часто важко передбачити навіть не дуже далекі перспективи і наслідки конфлікту. Наприклад: робітник, який вступав в конфліктні відносини з адміністрацією, добився своєї найближчої мети – виплати компенсації за вимушений прогул. Але через деякий час його звільнили з роботи під якимось іншим мотивом. Для звільненого співробітника це скоріше за все буде латентна функція конфлікту і при цьому негативна. Але пізніше він влаштувався на більш привабливу та високооплачуєму роботу. тоді це буде позитивна латентна функція. В такому випадку говорять „не було би щастя, та нещастя помогло”. Таким чином явні і латентні функції конфлікту мають як позитивну так і негативну сторони, тобто носять двоякий характер.

3. Підготуйте доповідь з презентацією «Основні стилі поведінки в конфліктній ситуації».

Стиль поведінки у конфліктній ситуації має вирішальне значення для подальшого розвитку та завершення конфлікту. К. Томас виділяє умови продуктивного завершення конфліктної взаємодії:

1) адекватна оцінка міри, якою особистість прагне задовольнити власні інтереси та інтереси іншої сторони;

2) адекватне усвідомлення доцільності обраного способу поведінки відповідно до конкретної ситуації;

3) урахування сили опонента, влади, яку він має;

4) правильне визначення джерела конфлікту;

5) урахування характеру взаємин з іншою стороною;

6) урахування власних особистісних властивостей та особливостей опонента.

4. Підберіть завдання на вирішення конфліктних ситуацій в педагогічному колективі та вправи що сприятимуть безконфліктному спілкуванню.

Вправи, що сприяють безконфліктному спілкуванню

1. Вправа «Усмішка». Слід домогтися того, щоб на вашому обличчі завжди була тепла доброзичлива усмішка. Якщо її немає, то виробляйте готовність до неї. Внутрішня усмішка характеризує доброзичливу особистість.

2. Вправа «Оцінка себе». Частіше слід бути оцінюваним, ніж оцінюючим. Не бути байдужим до того, чи затишно оточуючим поруч із вами. Майте цю думку «при собі».

3. Вправа «Приємна розмова». Якщо навіть запитання було неприємне, все одно зробіть розмову приємною. Має рацію співрозмовник чи ні, зробіть так, щоб йому з вами було приємно вести розмову. Підвищуйте себе в своїх думках і в очах співрозмовника.

4. Вправа «Комплімент і подяка». Використайте будь-яку можливість, аби сказати людині приємність. Все, що вам у людині сподобалося, викажіть очима, усмішкою, словами. Наприклад: «Ви прекрасно виглядаєте!» «Щиро дякую, це просто похвально!» Головне, щоб це було сказано від душі.

5. Вправа «Громовиця відміняється». Вчіться стримувати свої негативні емоції. Не сваріться. Від цього всім погано. Будьте терплячими.

6. Вправа «Мудрець». Навчайтесь мудрості, спогляданню життя та вмінню програвати. Ваш програш - новий досвід і можливість одержати урок. Навчіться знайти в собі мужність запитати подумки: «Як би до цього поставився мудрець?» У вчинках має переважати розваж

Психолого-методичні рекомендації із вирішення конфліктної ситуації

1. Визнати існування конфлікту, тобто визнати наявність протилежних цілей, методів у опонентів, визначити самих цих учасників. Практично ці питання не так просто вирішити, буває достатньо складно признатися і заявити вголос, що ти знаходишся в стані конфлікту із співробітником з якогось питання. Іноді конфлікт існує вже давно, люди страждають, а відкритого визнання його немає, кожен вибирає свою форму поведінки і дії на іншого, проте сумісного обговорення і виходу з ситуації, що створилася, не відбувається.

2. Визначити можливість переговорів. Після визнання наявності конфлікту і неможливості його вирішити “з ходу” доцільно домовитися про можливість проведення переговорів і уточнити, яких саме переговорів: з посередником або без нього і хто може бути посередником, рівна таким, що влаштовує обидві сторони.

3. Погоджувати процедуру переговорів. Визначити, де, коли і як почнуться переговори, тобто звести наклеп терміни, місце, процедуру ведення переговорів, час початку спільної діяльності.

4. Виявити коло питань, складових предмет конфлікту. Основна проблема полягає в тому, щоб визначити в спільно використовуваних термінах, що є предметом конфлікту, а що ні. Вже на цьому етапі виробляються сумісні підходи до проблеми, виявляються позиції сторін, визначаються точки найбільшої розбіжності і точки можливого зближення позицій.

5. Розробити варіанти рішень. Сторони при спільній роботі пропонують декілька варіантів рішень з розрахунком витрат по кожному з них, з урахуванням можливих наслідків.

6. Ухвалити узгоджене рішення. Після розгляду ряду можливих варіантів, при взаємному обговоренні і за умови, що сторони приходять до угоди, доцільно це загальне рішення представити письмово: комюніке, резолюції, договорі про співпрацю і так далі У особливо складних або відповідальних випадках письмові документи складаються після кожного етапу переговорів.

7. Реалізувати ухвалене рішення на практиці. Якщо процес сумісних дій закінчується тільки ухваленням рішення, що пропрацювало і узгодженого, а далі ні за що не відбувається і не міняється, то таке положення може з’явитися детонатором інших, сильніших і триваліших конфліктів. Причини, що викликали перший конфлікт, не зникли, а тільки посилилися невиконаними обіцянками. Повторні переговори проводити буде набагато складніше.

Завдання для самоконтролю

1. Пройдіть діагностику «Схильність особистості до конфліктної поведінки» (методика К. Томаса).

2. Проведіть вивчення психологічної атмосфери в колективі (методика А. Фідлера).

3. Пройдіть діагностику домінуючого стилю керівництва педагога:

1. Чи вважаєте ви, що дитина повинна:

а) ділитися з вами своїми думками, по­чуттями;

б) говорити вам тільки те, що вона сама захоче;

в) залишати свої думки й переживання при собі.

2. Якщо учень узяв у іншого учня олівець чи ручку, то ви:

а) щиро з ним поговорите й дасте можли­вість йому самому прийняти потрібне рішення;

б) дасте можливість самим дітям розібра­тись у своїх проблемах;

в) повідомите про це всім дітям і примусите повернути взяте з вибаченням.

3. Рухливий, іноді недисциплінований учень сьогодні на занятті був зосереджений, азартний і добре виконав завдання. Як ви вчините:

а) похвалите його і покажете його роботу всім дітям;

б) проявите зацікавленість, з'ясуєте, чому так добре вийшло сьогодні;

в) скажете йому: «Завжди б так займався».

4. Учень, заходячи до класу, не привітався з вами. Як ви вчините:

а) примусите його голосно при всіх при­вітатися з вами;

б) не звернете на це уваги;

в) зразу почнете спілкуватися з учнями не згадуючи про вчинок.

5. Учні спокійно працюють. У вас є вільна хвилина. Що ви робитимете:

а) спокійно, не втручаючись, спостерігаєте, як вони працюють і спілкуються;

б) комусь допоможете, підкажете, зробите зауваження;

в) займетеся своїми справами (записи, перевірка зошитів тощо).

6. Яка точка зору здається вам більш правильною:

а) почуття, переживання учня, дитини ще поверхові, швидкоплинні й на них не варто звертати особливої уваги;

б) емоції, переживання учня - важливі фактори, за допомогою яких його можна ефективно навчати й виховувати;

в) почуття дитини дивовижні, переживан­ня - значущі й до них треба ставитись обережно, тактовно.

7. Ваша вихідна позиція в роботі з дітьми:

а) дитина - слабка, нерозумна, неосвічена істота, і тільки дорослий може і повинен навчити й виховувати її:

б) у дитини багато можливостей для само­розвитку. А допомога дорослого повин­на бути спрямована на максимальне підвищення активності самої дитини;

в) дитина розвивається майже некеровано під впливом спадковості й сім'ї, тому головне, щоб вона була здорова, сита і не порушувала дисципліну.

8. Як ви ставитесь до активності самого учня?

а) позитивно - без неї неможливий повноцінний розвиток;

б) негативно - вона часто заважає ціле­спрямовано та планомірно вести навчання й виховання;

в) позитивно, але тільки тоді, коли вона узгоджена з педагогом.

9. Учень не захотів виконувати завдання під приводом, що він уже зробив це раніше.Ваші дії:

а) сказали б: «Ну і не треба»;

б) примусили б виконати роботу;

в) запропонували б інше заняття.

10. Яка позиція, по-вашому, більш правильна:

а) дитина повинна бути вдячною дорослим за турботу про неї;

б) якщо вона не усвідомлює турботи про неї, не цінує її, то це її справа: колись пошкодує;

в) педагог повинен бути вдячним учням за їхню довіру й любов.

Бланк відповідей

	Запитання
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
а		+	+		+			+
б	+					+	+
в				+					+	+

	Ключ для обробки відповідей
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
а	2	3	2	2	3	1	2	3	1	2
б	3	1	3	1	2	2	3	1	2	1
в	1	2	1	3	1	3	1	2	3	3

Загальна сума, що характеризує стиль педагога - отримані бали.

25-30 балів - домінує демократичний;

20-24 балів - схильність до авторитарного стилю;

10-19 балів - яскраво виражений ліберальний стиль.