Тема: Культура педагогічного спілкування
Мета: Формування індивідуального стилю педагогічного спілкування, удосконалення вербальної, невербальної та комп’ютерної комунікації майбутнього вчителя.
Питання для вивчення:
1. Сутність людського спілкування.
2. Види і стилі спілкування.
3. Педагогічна комунікація, її місце у професійній діяльності вчителя.
4. Вимоги до педагогічного спілкування.
5. Комунікабельність як професійна якість педагога. Бар’єри спілкування та шляхи їх подолання.
6. Особливості педагогічного спілкування з учнями початкової школи.
Завдання для самостійної роботи
1. Випишіть з творів А. Макаренка «Прапори на баштах», «Педагогічна поема» та В.Сухомлинського «Серце віддаю дітям», інших педагогів 4-5 прикладів продуктивного спілкування вчителя з вихованцями.
2. Користуючись книгою Д. Карнегі «Як здобуватидрузів і впливати на людей», випишіть принципи, правила і способи: як поводитися з людьми; як сподобатися людям; як спонукати людину позитивно ставитися до ваших думок; як змінити думку людини, не викликаючи при цьому її обурення або образи.
3. Наведіть з власного досвіду приклади проблемних чи конфліктних ситуацій, що виникли через нерозуміння, неправильне використання вчителем (викладачем ВНЗ) стилю спілкування.
4. Користуючись електронними адресами освітніх сайтів, проаналізуйте, як здійснюється процес комп’ютерної комунікації між учителями (на форумах, у блогах, в соціальних мережах).
5. Складіть правила спілкування педагога з батьками учнів та колегами.
6. Складіть «антипорадник» вчителя: «Як не потрібно спілкуватися з дітьми і до яких наслідків це призведе». Потім розробіть поради для вчителя «Як потрібно спілкуватися з дитиною».
Творчий проект (робота в парах): «Кодекс честі вчителя», «Клятва вчителя» (проект на вибір, проводиться у парах, творчо оформлюється, публічно захищається, кращі проекти виставляються у ЕНМК).
Завдання для самоконтролю
1. У чому полягає сутність педагогічного спілкування, і в чому ви вбачаєте його відмінність від загальнолюдського спілкування?
2. Проаналізуйте основні функції педагогічного спілкування.
3. Поясніть сутність основних стилів спілкування.
4. У чому ви вбачаєте взаємозв’язок між видами спілкування?
5. Проаналізуйте можливі наслідки впливу на особистість того чи іншого стилю спілкування.
6. Проаналізуйте основні умови ефективності педагогічного спілкування.
7. Що означає бути комунікабельним?
8. Як стати привабливим і приємним співбесідником?
9. Яку роль у педагогічному спілкуванні відіграють мовні здібності?
10. Якою є роль у сучасному інформаційному середовищі комп’ютерної комунікації вчителя? Як вона здійснюється?
11. Чи спілкуєтеся ви з одногрупниками у соціальних мережах на форумах? Чим відрізняється спілкування особистісне та Інтернет-комунікація?
12. Як ви розумієте поняття «комунікативне забезпечення уроку»?
13. Визначте домінуючі риси у вашому педагогічному спілкуванні. Чого вам не вистачає для досягнення високого рівня професійно-педагогічної комунікації?
1.5. Тренінгові вправи з розвитку комунікативних здібностей педагогів:
− увійдіть до класу і зверніть до себе увагу учнів засобами міміки, рухів, жестів;
− проявіть здивування, хвилювання, обурення, іронію у педагогічно доцільній формі;
− зробіть коротке зауваження порушнику дисципліни (бажано проявити почуття гумору);
− зверніться до учня (класу) з проханням, запитанням, пропозицією побажанням, вимогою;
− висловіть із різними інтонаціями одну і ту ж фразу, звернену до учнів: «Прошу уваги», «Іди до дошки», «Відкрийте зошити і запишіть»;
− інсценізуйте педагогічні ситуації (спілкування з педагогічно занедбаною дитиною; з роздратованим батьком; вчителем, який не об’єктивно оцінює учня тощо).
Відповіді:
1. Ідея поєднання навчання з продуктивною працею А. Макаренка ("педагогічна поема", "прапори на баштах")
А.Макаренко здійснював перевиховання шляхом залучення вихованців не тільки до побутового самообслуговування, а й до рентабельної продуктивної праці. Це забезпечувало можливість не лише фізично виживати, а й формувати у вихованців оптимістичний погляд на свою подальшу долю. Адже вони знайомилися з реальними виробничими, відносинами, отримували надійну професію, організаційні навички, досвід взаємовиручки, відчуття захищеності у колективі і суспільстві.
Перетворення виховних закладів — колонії і комуни — у виробничі колективи є досить повчальним. Економічна скрута примусила А. Макаренка поспішити з залученням вихованців спочатку до аналога натурального господарства і до підробітків у сусідніх господарствах. А згодом, завдяки професіоналізму агронома колонії М. Фере (прототипу Шере у "Педагогічній поемі) та використанню високопродуктивних порід свиней і кращих сортів зернових, овочів і фруктів, колонії вдалось домогтись рентабельності власного сільськогосподарського виробництва.
Перехід А.С.Макаренка в комуну ім. Ф.С.Дзержинського переконав його ще раз, що без продуктивної виробничої праці ніяке виховання, а тим більше, перевиховання, неможливе. У зв'язку з тим, що комуна була розташована на околиці Харкова і не мала сільськогосподарських угідь, йому довелось повністю відмовитись під звичного для нього стереотипу виживання в сільських умовах.
Доречним у виховному аспекті було компромісне рішення щодо оплати праці комунарам. Виробники, з метою збільшення продуктивності праці, категорично наполягали на матеріальному її стимулюванні. З ідеологічної точки зору було б правильніше привчати юнацтво до безоплатної праці. А.С.Макаренку вдалось домогтися, щоб основна; частина заробітку накопичувалася на особистому рахунку кожного, з якого можна було брати заощадження лише після випуску з комуни або з дозволу адміністрації.
Десята частина заробленого за загальною згодою йшла у розпорядження ради командирів для культурно-масових потреб та соціального захисту окремих вихованців. І, нарешті, незначна сума у кілька відсотків з кожного заробітку йшла на кишенькові витрати. Останнє розвивало у них навички поводження з грішми, привчало раціонально планувати свій скромний бюджет, давало їм змогу реалізувати своє право вибору в задоволенні якихсь потреб.
Серйозна увага приділялась і навчанню. Кожний новий вихованець у перші ж дні свого перебування в комуні зараховувався у шкільну групу відповідно до своїх знань. При комуні діяв робітфак Харківського машинобудівного інституту, майже половина випускників якого продовжувала своє навчання у вузах.
2. Д. Карнегі «Як здобувати друзів і впливати на людей»
«Зубоскальство легко розпізнати: вдаване, нещире, воно ображає. А щира усмішка, що зігріває душу, йде від самого серця…»
«Ви почуватимете себе весело і гарно в товаристві будь-яких людей, якщо знаєте, що й вони весело і гарно почуватимуть себе у вашому товаристві.»
«Шекспір говорив, що не буває нічого ні доброго, ні поганого, тільки наша уява робить їх такими.»
«Будьте добрим слухачем. Спонукайте інших говорити про них самих.»
«Ведіть бесіду в руслі зацікавлень вашого співрозмовника.»
«Допомагайте людям реалізувати прагнення власної значущості й робіть це щиро.»
3. Класі у 6-7 на уроці праці мій однокласник грубо порушував правила поведінки. Викладач зробивши зауваження не добився ніяких результатів. Згодом конфлікт так розрісся, що в діло пішло рукоприкладство, адже вчитель не знайшов інших аргументів. Вчитель почав явно використовувати авторитарних стиль, але це тільки роздразнювало забіяку. Проблема так і не була повністю вирішена.
4. Комп'ютерна комунікація дає змогу вчителям та учням послуговуватися комп'ютером як універсальним засобом оброблення й передавання інформації. Вона відкриває доступ до необмежених масивів інформації, що зберігається у централізованих банках даних, забезпечує використання педагогом у навчальному процесі всього масиву знань, доступних інформаційному суспільству.
Комп'ютерна комунікація — процес взаємообміну інформацією між суб'єктами за допомогою вербальних і невербальних комунікативних систем, опосередкований комп'ютерними засобами комунікації.
Комп'ютерна комунікація охоплює всі традиційні види і форми мовлення — усну, писемну, внутрішню, монологічну й діалогічну. Завдяки їй сформувалася мета-комунікація — особлива форма комунікації, яка знімає просторово-часові обмеження в процесі роботи з різними джерелами інформації. Ресурси комп'ютерних комунікацій відкривають можливості для діалогу віддалених у просторі суб'єктів. Ця форма взаємодії є засобом міжнародної комунікації, що дає змогу залучити фахівців різних галузей знань до розв'язання загальнолюдських проблем.
Запровадження комп'ютерних комунікацій підвищує вимоги до усного та писемного мовлення (мовленнєвих умінь), передбачає уміння користуватися інформаційними ресурсами комп'ютерних технологій (діалог: “людина — комп'ютер”, “людина — комп'ютер — людина”).
Комп'ютерні комунікації мають потужні комунікативні можливості:
1) мультимедійний зв'язок, що поєднує голос, текст і відеозображення, які передаються по одній фізичній лінії зв'язку (перехід від вербальної до графічної комунікації на наочному, візуально-образному рівні). Суттєвим елементом такої комунікації є вибір засобу представлення інформації;
2) гіпермедіасистеми, що стимулюють внутрішній діалог користувача за умови, коли гіпертекст (база даних, яка складається з текстових та/або графічних фрагментів, що містять логіко-смислові або асоціативні зв'язки для переходу від одного вузла до іншого) поєднує у собі завдання на розуміння і предметні мікрозадачі. Ці види діяльності, розкриваючи способи мислення, сприяють зіставленню різних позицій, спонукають до самостійного розмірковування, оцінювання висловлених гіпотез, аргументів, прийняття самостійних рішень, аналізу різних позицій, оцінних суджень;
3) телекомунікаційні технології (технології передавання й одержання інформації за допомогою глобальних комп'ютерних мереж), які ґрунтуються на спілкуванні, зближенні, стиранні кордонів між окремими соціумами, вільному обміні думками, ідеями, інформацією учасників спільного проекту. Засновані вони на широких контактах з культурою різних народів, досвідом людства.
Критики комп'ютерної комунікації зосереджують увагу на таких її недоліках, як втрата міжособистісної взаємодії, знеосібнення, емоційна віддаленість комунікантів, певною мірою неекологічність.
Системи комп'ютерної комунікації класифікують за різними критеріями. За адресною спрямованістю повідомлень і часом реакції, відповіді на них розрізняють системи особистого й колективного листування; за часом реакції на відправлене повідомлення — системи інтерактивного спілкування (синхронного режиму зв'язку “on-line”) й відстроченого (асинхронного режиму зв'язку “off-line”). Серед комп'ютерних систем підтримки міжособистісної комунікації виокремлюють такі їх типи:
1) інтерактивне особисте листування. До нього відносять чат (chat), коли повідомлення, що набирається одним із учасників діалогу, автоматично відображається і на моніторі іншого учасника, на яке він у такий самий спосіб відповідає, продовжуючи діалог;
2) відстрочене особисте листування. До нього належить електронна пошта (e-mail). Користувач набирає повідомлення і відсилає його адресату, який, отримавши його, за необхідності посилає відповідь;
3) колективне інтерактивне листування. Мається на увазі колективний чат, коли учасники колективного обговорення по черзі обмінюються репліками-повідомленнями;
4) відстрочене колективне листування. Основною формою його є електронні конференції (форуми). Повідомлення, що відсилається на конференцію, стає доступним усім її учасникам. Кожен учасник може відповісти на нього, підтримавши обговорення, а ще може ініціювати нові питання.
Різні типи комп'ютерної комунікації детермінують інтенсивність діалогу. Якщо обмін інформацією здійснюється за допомогою електронної пошти, діалог уповільнюється, є високоструктурованим, оскільки здійснюється у письмовій формі. Високий ступінь інтенсивності діалогу досягається за допомогою комп'ютерних конференцій, у процесі яких користувач відповідає на запитання інших і кожен бере участь у діалозі, інформаційно збагачуючи його.
Поширеною формою комунікації є квазідіалог — внутрішня дидактична розмова (керований внутрішній дидактичний діалог), що здійснюється у формі інструкцій, які припускають, що людина вже володіє основною інформацією стосовно певного твердження.
Комп'ютерні комунікації завдяки наочному поданню інтелектуальних засобів (гіпотез, прийомів аналізу умови, контролю за діями) забезпечують включення користувача у змодельований комп'ютером процес спілкування, що уможливлює засвоєння нової інформації під час внутрішньої комунікації; демократизують використання освітніх, інформаційних ресурсів, через фізичну непредставленість партнерів у текстовій комунікації запобігають виникненню традиційних комунікативних бар'єрів, зумовлених зовнішніми даними співрозмовників (статтю, віком, соціальним статусом); надають змогу учасникам спілкування створювати про себе будь-яке враження за власним бажанням, тобто уможливлюють конструювання віртуальних особистостей.
Відсутність невербального впливу в умовах комп'ютерної комунікації вирішується шляхом впровадження мережних мультимедійних технологій, таких як Quick Video Server (QVS) — програмне забезпечення відеосерверу на базі операційної системи Windows NT (забезпечує економічне і просте спільне використання відеоданих). QVS підтримує всі стандарти відеоформатів, у т. ч.
MPEG-1, MPEG-2, Indeo, QuickTime, Cinepak і Motion-JPEG, добре працює із стандартними локальними мережами (Ethernet, Token-Ring, Fast Ethernet, FDDI, ATM) і глобальними мережами на основі протоколу TCP/IP. За допомогою таких серверів користувачі мережі можуть бути забезпечені високоякісним відеосервісом у режимі реального часу й активної повноцінної комунікації.
Для повноцінної професійно-педагогічної комунікації вчитель має уміти використовувати інформаційні ресурси комп'ютерних технологій (діалог “людина — комп'ютер”), працювати з різними видами, носіями, електронними банками інформації; здійснювати швидко і кваліфіковано пошук, відбір необхідних даних із різних джерел інформації (професійна, психолого-педагогічна література, періодика); працювати з текстовими файлами (Web-сторінками); використовувати інформаційні ресурси мережі Internet і локальної мережі для організації навчального процесу; управляти навчально-виховним процесом за допомогою комп'ютерних технологій; приймати і надсилати повідомлення електронною поштою; встановлювати комунікативні зв'язки в різних режимах зв'язку (“off-line”, “on-line”); володіти культурою діалогу (сетікетом) із всесвітньою мережею.
5-6.
1. Пам'ятайте: успіх педагогічної діяльності залежить передовсім від культури спілкування.
2. Моделюйте спілкування не "від себе", а від вихованців, від їхніх потреб та інтересів.
3. Орієнтуйте своє педагогічне мовлення на конкретного учня, а не на абстрактну групу.
4. Використовуйте різні види спілкування.
5. Спілкуючись з вихованцями, не будуйте спілкування "по вертикалі", "зверху вниз", а на взаємних інтересах.
6. Постійно враховуйте психологічний стан окремих вихованців і колективу загалом.
7. Учіться дивитися на себе ніби збоку, постійно аналізуйте свої вчинки і дії.
8. Умійте слухати дітей, зважайте на їх думку.
9. Організовуючи спілкування, намагайтеся зрозуміти настрій вихованців і на цій основі моделюйте свою поведінку.
10. Спілкування не повинно призводити до конфліктів, а має попереджувати їх.
11. Не принижуйте людську гідність вихованців.
12. Спілкування має бути систематичним. Не залишайте "незручних" для вас вихованців поза увагою.
13. Ініціативу спілкування з учнями тримайте у власних руках.
14. У процесі спілкування враховуйте стать вихованців.
15. Уникайте штампів у спілкуванні, постійно шукайте нові форми, засоби, методи і прийоми.
16. Долайте негативні установки щодо конкретного учня.
17. У процесі спілкування уникайте абстрактної критики вихованця, оскільки це породжує опір у ставленні до вихователя.
18. Якомога частіше посміхайтесь вихованцям: це породжує позитивні емоції, спонукає до продуктивного спілкування.
19. Прагніть, щоб у процесі вашого спілкування з дітьми частіше чулося схвалення, заохочення.
20. Відкрито виявляйте в дитячому колективі своє ставлення до вихованців.
21. Постійно розвивайте свою комунікативну пам'ять, тримайте в голові педагогічні ситуації, їх хід.
22. Якщо назріває потреба в індивідуальній бесіді з вихованцями, завчасно розробіть її план і хід.
23. У процесі спілкування постійно пам'ятайте про повагу до особистості вихованця, Його гідності.
24. Враховуйте соціально-психологічне зростання вихованців упродовж періоду навчання в школі
25. Систематично аналізуйте процес спілкування
26. Технологія і тактика спілкування мають бути спрямовані на уникнення психологічних бар'єрів між вихователем і вихованцем.
27. Враховуйте у процесі спілкування індивідуальні особливості темпераменту, характеру учня.
28. Окремо зважайте на особливості спілкування з важковиховуваними учнями.
29. У процесі спілкування з учнями не зловживайте владою, яка належить вам як учителеві.
30. Постійно вдосконалюйте інструмент спілкування — власне мовлення.
Комментариев нет:
Отправить комментарий