Тема: Педагогіка як наука, культура, практика
Мета: Ознайомитися з відмінностями і взаємозв’язками між різними аспектами педагогіки; одержати первинне уявлення про об’єкт і предмет педагогічної науки; усвідомити роль педагогіки як науки і практики в культурі;
Питання для вивчення:
1. Сутність педагогічної професії.
2. Виникнення педагогіки як науки.
3. Об’єкт, предмет і функції педагогіки.
4. Зв’язок педагогіки з іншими науками та її структура.
Завдання для самостійної роботи
1. Знайдіть у словниках визначення понять: «педагогіка», «наука», «культура», «практика», «педагогічна наука», «педагогічна практика».
2. Що вивчає педагогіка? (Які об’єкт і предмет педагогічної науки ?).
3. Заповніть таблицю:
Основне призначення
педагогіки як
|
Обґрунтування
| |
науки
| ||
культури
| ||
практики
| ||
4. Перерахуйте основні культурологічні аспекти педагогіки
5. У чому полягає відмінність між вивченням дитини вчителем і вченим?
6. 5. Прокоментуйте наступні міркування педагогів:
Мета вчителя - сформувати у дитини бажання вчитися (а не відбити у нього це бажання), запалити вогник потягу до знань і дати йому необхідні для цього інструменти, способи (уміння читати, рахувати, писати). Зауважте - у ідеального вчителя пріоритети у формуванні дитини йдуть саме у такій послідовності: спочатку - мотивація (бажання), потім - технічна частина. При цьому ідеальний учитель завжди турбується про духовний, моральний розвиток дітей, відстежить, коли та чи інша ступінь мотивації вже сформувалася, і треба відкривати дитині нові горизонти. Втім, ідеальний учитель зробить й інше. Він закохає учнів у свій клас. Він покаже цінність кожної дитини. Він виявить родзинку і важливість кожного, його значимість, а отже - розвине індивідуальні якості учня і здійснюватиме особистісно-орієнтований підхід.
Відповіді:
1.
· Педаго́гіка (грец. παιδαγωγική — майстерність виховання) — наука про спеціально організовану цілеспрямовану і систематичну діяльність з формування людини — про зміст, форми і методи виховання, освіту та навчання.
· Нау́ка — сфера пізнавальної діяльності людини одержання та вироблення і систематизацію знань для науково-практичної діяльності та життя людини. Знання є продукт наукової діяльності у вигляді теорій, як підтверджених гіпотез, формалізації законів природи чи суспільства і взагалі нових знань про людину та навколишній світ. Основою науки є збір, оновлення, систематизація, критичний аналізфактів, синтез нових знань або узагальнень, що описують природні або суспільні явища, які досліджуються, та (або) дозволяють будувати причинно-наслідкові зв'язки між явищами і прогнозувати їх перебіг.
· Культу́ра (лат. Culture — «обробіток», «обробляти») — сукупність матеріальних та духовних цінностей, створених людствомпротягом його історії; історично набутий набір правил всередині соціуму для його збереження та гармонізації.
· Практика (грец. πράξις «діяльність») — доцільна і цілеспрямована діяльність, яку суб'єкт здійснює для досягнення певної мети. Практика має суспільно-історичний характер і залежить від рівня розвитку суспільства, його структури.
2. Педаго́гіка (грец. παιδαγωγική — майстерність виховання) — наука про спеціально організовану цілеспрямовану і систематичну діяльність з формування людини — про зміст, форми і методи виховання, освіту та навчання.
3.
Основне призначення
педагогіки як
|
Обґрунтування
| |
науки
|
наука про спеціально організовану
цілеспрямовану і систематичну діяльність з
формування людини — про зміст, форми і
методи виховання, освіту та навчання.
|
Специфічна риса педагогіки як фундаментальної науки полягає втому, що вона є основою основ всіх наук, тому що саме вона забезпечує розвиток наукових знань про те, як нагромаджувати знання і передавати її від покоління до покоління.
|
культури
|
оволодіння педагогом педагогічним
досвідом людства, ступінь його досконалості в
педагогічній діяльності, досягнутий рівень
розвитку його особистості.
|
Державна національна програма "Освіта. Україна XXI століття" в якості одного із найважливіших напрямів реформування системи освіти визначає підготовку нового покоління педагогів, які б творчо втілювали в реальну практику принципи гуманізації, гуманітаризації, демократизації, індивідуалізації та етнізації навчання.
|
практики
|
формування у студентів системи необхідних
педагогічних умінь й навичок, фахових здібностей, особистісно-індивідуального стилю
поведінки та діяльності, необхідних для майбутньої професії в
оптимально наближених до роботи за фахом умовах.
|
Це дозволяє з одного боку, закріпити і поглибити знання теорії, а з іншого – набути вміння і навички необхідні для майбутньої самостійної роботи.
|
1) комунікативний (лат. communicativus, від соmmunicatio ‒ зв'язок) ‒ обмін інформацією;4. У структурі спілкування виокремлюють такі аспекти:
2) інтерактивний (лат. inter ‒ поміж, між і activus ‒ діяльний) ‒ організація взаємодії між індивідами, які вступають у спілкування;
3) перцептивний (лат. perceptio ‒ сприймання) ‒ сприймання людини людиною.
Аспекти спілкування тісно пов'язані між собою. Адже інформацію необхідно не тільки прийняти, а й осмислити. Передавання, приймання, розуміння інформації зумовлюють взаємозв'язок «діяльність ‒ спілкування ‒ пізнання». Обмінюючись інформацією, партнери впливають один на одного.
5. На мою думку вчений може дати свому учневі велику кількість інформації, але учитель спеціалізується на роботі з дітьми, тому краще навчити, зрозуміти, допомогти звичайно зможе краще за вченого.
6. Я вважаю, що бажання вчитися у дитини вжливіше за рівень її знань, можливостей та успішність. Коли дитину вчити вона буде засвоювати інформацію поверхнісно, якщо дитина сама навчиться, сама прийде до рішення ця інформація закарбується в ній назавжди, тому учитель повинен спочатку викликати це бажання вчитися та потім упевнено давати знання з гарантією, що дитина її засвоїть.
Комментариев нет:
Отправить комментарий