Самовиховання студента
Мета. Розкрити сутність самовиховання студента, зацікавити науковою діяльністю, дати знання про культуру навчальної праці, прийоми мнемотехніки, навчити здійснювати профілактику професійного вигорання.
Питання для вивчення:
1. Умови і чинники професійного самовиховання студентів.
2.Як розвивати пам’ять. Прийоми мнемотехніки.
3. Працездатність студента і педагога. Втома і працездатність.
4. Профілактика професійного вигорання вчителя.
Завдання для самостійної роботи
1. Складіть план самовиховання на семестр і обговоріть його з одногрупниками.
2. Запишіть на папері декілька висловів, гасел, які могли би підвищити власну самооцінку (наприклад, «Я багато працюю, отже неодмінно досягну успіху», «У мене великий потенціал», «Я успішно складу сесію» та ін.), розмістить їх над робочим столом.
3. Складіть хронологію вашого робочого дня:
− Скільки часу витрачено на підготовку до занять?
− Скільки часу витрачено на дорогу до університету та додому?
− Скільки часу витрачено на відпочинок (прогулянка, спілкування з друзями перегляд телепрограм, читання художніх творів тощо).
− Скільки часу витрачено на спілкування з батьками?
− Скільки часу витрачено на господарську роботу вдома чи в гуртожитку?
− Скільки часу витрачено задарма?
4. Займайтеся подальшою самоосвітою щодо ефективної організації навчальної праці.
5. Профілактика професійного вигорання: тренінг накопичення енергії, релаксації, стимулювання двох півкуль мозку.
Педагогічні задачі
1. Світлана К., студентка І курсу, мала важкий характер. У неї часто був поганий настрій, їй не вдавалося спілкуватися зі своїми одногрупниками, вона ображалася на них за те, що їй робили зауваження. Поступово Світлана стала самотньою.
1. Що спричинило таке становище дівчини?
2. Чи мають значення для майбутнього вчителя якості його характеру? Чому?
3. Які методи самовиховання були б найефективнішими у наведе ному прикладі?
2. Доведена до відчаю поведінкою дітей, молода вчителька прямо на уроці розплакалася. Як їй вийти з цієї ситуації:
а) поплакати, заспокоїтися і продовжити урок;
б) поплакати (тільки не в класі), заспокоїтись і продовжити уток;
в) обов’язково залишити клас і до кінця уроку вже не повертатися;
г) взяти себе в руки і продовжити урок;
ґ) опанувати себе і, попросивши вибачення в учнів за свою слабкість, продовжити урок;
д) звернутися за допомогою до класного керівника (найважливіше, щоб учні відчули свою провину і відповідальність за сльози вчителя);
е) поплакавши, «розібратися» з класом ‒ без серйозного покарання тут не обійтись;
є) ваш варіант відповіді?
1. У чому полягає слабкість молодої вчительки?
2. Над чим їй слід працювати?
3. Як педагогу формувати емоційну стійкість?
3. Прийшовши на урок роздратованою домашніми негараздами, учителька одразу «накинулася» на клас. Виплеснувши на учнів море негативних емоцій, зрозуміла, що перегнула палку.
Що їй робити в такій ситуації:
а) нічого ‒ буває ж людина інколи сердитою, інколи ‒ доброю;
б) спокійно сказати: «Вибачте, щось я сьогодні розійшлася «;
в) «компенсувати» свою поведінку легкими завданнями на уроці;
г) не задавати домашнього завдання;
ґ) спокійно сказати, виправдовуючись: «Як у мене сьогодні болить голова... Напевно, магнітні бурі»;
д) продовжувати урок, ніби нічого не трапилося;
е) ваш варіант відповіді?
1. Що означає для педагога принцип «перед тим як зайти в клас, потрібно залишити свій поганий настрій за дверима»? Як цього досягти?
2. Яким слід бути педагогу, щоб спілкування з учнями було приємним?
3. Як стати стійким до стресу?
4. Бажаючи «зачепити за живе» немолоду вчительку, хлопець запитує: «Віро Іванівно, а Вам подобається «Мумій Троль»? Я від нього просто в захопленні!».
Як бути вчительці:
а) чесно запитати: «А це хто такий?;
б) сказати, ухиляючись від конкретної відповіді: «Знову ти зі своїми дурницями! І коли ти вже подорослішаєш?!»;
в) дивлячись учню прямо в очі, весело сказати: «Уявлення про нього не маю, але розумію, що ти просто хочеш наді мною познущатися»;
г) краще «відрубати» якомога різкіше: «Це той кудлатий дурень, якого скрізь рекламують? Ну, це на любителя»;
ґ) сміливо відповісти: «А мені ‒ ні! А ти в захопленні від Софії Ротару, Василя Зінкевича?»;
д) упевнено відповісти: «Ні, не подобається!»;
е) ваш варіант відповіді?
1. Яким має бути педагог, щоб учням не хотілося «зачепити його за живе»?
2. Що означає для педагога бути сучасним, іти в ногу із часом?
3. Чому необхідний взаємозв’язок загального і професійного самовиховання?
Завдання для самоконтролю
1. Чи займаєтеся ви самовихованням? Яким чином?
2. Для чого потрібно займатись самовихованням?
3. Чи можна навчитися працювати ефективно, заощаджуючи час?
4.Які ви знаєте прийоми мнемотехніки (швидкого та ефективного запам’ятовування)?
5. Яка роль пам’яті у професійній діяльності вчителя?
6. Які умови збереження працездатності?
7. Як уникнути професійного вигорання?
Відповіді:
1. У процесі організації самовиховання учнів навчають спеціальним прийомам роботи над собою, до яких належать:
Мета. Розкрити сутність самовиховання студента, зацікавити науковою діяльністю, дати знання про культуру навчальної праці, прийоми мнемотехніки, навчити здійснювати профілактику професійного вигорання.
Питання для вивчення:
1. Умови і чинники професійного самовиховання студентів.
2.Як розвивати пам’ять. Прийоми мнемотехніки.
3. Працездатність студента і педагога. Втома і працездатність.
4. Профілактика професійного вигорання вчителя.
Завдання для самостійної роботи
1. Складіть план самовиховання на семестр і обговоріть його з одногрупниками.
2. Запишіть на папері декілька висловів, гасел, які могли би підвищити власну самооцінку (наприклад, «Я багато працюю, отже неодмінно досягну успіху», «У мене великий потенціал», «Я успішно складу сесію» та ін.), розмістить їх над робочим столом.
3. Складіть хронологію вашого робочого дня:
− Скільки часу витрачено на підготовку до занять?
− Скільки часу витрачено на дорогу до університету та додому?
− Скільки часу витрачено на відпочинок (прогулянка, спілкування з друзями перегляд телепрограм, читання художніх творів тощо).
− Скільки часу витрачено на спілкування з батьками?
− Скільки часу витрачено на господарську роботу вдома чи в гуртожитку?
− Скільки часу витрачено задарма?
4. Займайтеся подальшою самоосвітою щодо ефективної організації навчальної праці.
5. Профілактика професійного вигорання: тренінг накопичення енергії, релаксації, стимулювання двох півкуль мозку.
Педагогічні задачі
1. Світлана К., студентка І курсу, мала важкий характер. У неї часто був поганий настрій, їй не вдавалося спілкуватися зі своїми одногрупниками, вона ображалася на них за те, що їй робили зауваження. Поступово Світлана стала самотньою.
1. Що спричинило таке становище дівчини?
2. Чи мають значення для майбутнього вчителя якості його характеру? Чому?
3. Які методи самовиховання були б найефективнішими у наведе ному прикладі?
2. Доведена до відчаю поведінкою дітей, молода вчителька прямо на уроці розплакалася. Як їй вийти з цієї ситуації:
а) поплакати, заспокоїтися і продовжити урок;
б) поплакати (тільки не в класі), заспокоїтись і продовжити уток;
в) обов’язково залишити клас і до кінця уроку вже не повертатися;
г) взяти себе в руки і продовжити урок;
ґ) опанувати себе і, попросивши вибачення в учнів за свою слабкість, продовжити урок;
д) звернутися за допомогою до класного керівника (найважливіше, щоб учні відчули свою провину і відповідальність за сльози вчителя);
е) поплакавши, «розібратися» з класом ‒ без серйозного покарання тут не обійтись;
є) ваш варіант відповіді?
1. У чому полягає слабкість молодої вчительки?
2. Над чим їй слід працювати?
3. Як педагогу формувати емоційну стійкість?
3. Прийшовши на урок роздратованою домашніми негараздами, учителька одразу «накинулася» на клас. Виплеснувши на учнів море негативних емоцій, зрозуміла, що перегнула палку.
Що їй робити в такій ситуації:
а) нічого ‒ буває ж людина інколи сердитою, інколи ‒ доброю;
б) спокійно сказати: «Вибачте, щось я сьогодні розійшлася «;
в) «компенсувати» свою поведінку легкими завданнями на уроці;
г) не задавати домашнього завдання;
ґ) спокійно сказати, виправдовуючись: «Як у мене сьогодні болить голова... Напевно, магнітні бурі»;
д) продовжувати урок, ніби нічого не трапилося;
е) ваш варіант відповіді?
1. Що означає для педагога принцип «перед тим як зайти в клас, потрібно залишити свій поганий настрій за дверима»? Як цього досягти?
2. Яким слід бути педагогу, щоб спілкування з учнями було приємним?
3. Як стати стійким до стресу?
4. Бажаючи «зачепити за живе» немолоду вчительку, хлопець запитує: «Віро Іванівно, а Вам подобається «Мумій Троль»? Я від нього просто в захопленні!».
Як бути вчительці:
а) чесно запитати: «А це хто такий?;
б) сказати, ухиляючись від конкретної відповіді: «Знову ти зі своїми дурницями! І коли ти вже подорослішаєш?!»;
в) дивлячись учню прямо в очі, весело сказати: «Уявлення про нього не маю, але розумію, що ти просто хочеш наді мною познущатися»;
г) краще «відрубати» якомога різкіше: «Це той кудлатий дурень, якого скрізь рекламують? Ну, це на любителя»;
ґ) сміливо відповісти: «А мені ‒ ні! А ти в захопленні від Софії Ротару, Василя Зінкевича?»;
д) упевнено відповісти: «Ні, не подобається!»;
е) ваш варіант відповіді?
1. Яким має бути педагог, щоб учням не хотілося «зачепити його за живе»?
2. Що означає для педагога бути сучасним, іти в ногу із часом?
3. Чому необхідний взаємозв’язок загального і професійного самовиховання?
Завдання для самоконтролю
1. Чи займаєтеся ви самовихованням? Яким чином?
2. Для чого потрібно займатись самовихованням?
3. Чи можна навчитися працювати ефективно, заощаджуючи час?
4.Які ви знаєте прийоми мнемотехніки (швидкого та ефективного запам’ятовування)?
5. Яка роль пам’яті у професійній діяльності вчителя?
6. Які умови збереження працездатності?
7. Як уникнути професійного вигорання?
Відповіді:
1. У процесі організації самовиховання учнів навчають спеціальним прийомам роботи над собою, до яких належать:
а) самопереконання. Його суть полягає в пропонуванні учневі знайти у певній ситуації аргументи і за їх допомогою переконати в правильності чи неправильності свого вчинку або переключити в конфліктній ситуації думки на інші теми і справи, які б відвернули його від конфлікту, заспокоїли;
б) самонавіювання. Його пропонують використовувати за необхідності подолати в собі страх перед труднощами, невпевненість у власних силах, нерішучість. Самонавіювання передбачає повторення учнем подумки або вголос певних суджень. Наприклад, щоб подолати запальність, можна запропонувати таке судження: «Ненавиджу в собі запальність. Я повинен і можу її позбутися»;
в) самопідбадьорювання. Цей прийом ефективний, якщо учень губиться в складних ситуаціях, зневірюється у власних силах та можливостях;
г) самозаохочення. Застосовують його, якщо учень, долаючи певні труднощі, виконав складне завдання. Ефективний він за необхідності подолати негативні риси особистості;
ґ) самопримус. Допомагає у боротьбі з внутрішньою неорганізованістю, небажанням вчитися, працювати, з лінощами;
д) самоаналіз. Йому належить вирішальна роль у само вихованні, оскільки він передбачає уміння аналізувати свої вчинки, давати їм певну оцінку;
є) практичні прийоми. До них належать прийом «крок уперед» — щоденне планування діяльності на наступний день; прийом «оцінювання прожитого дня» — аналіз учнем своїх дій, вчинків, недоліків;
є) «правила моєї поведінки». Полягає у дотриманні складених для учня правил поведінки. Привчає до виконання своїх обов'язків;
ж) самозобов'язання. Передбачає планування учнем роботи над собою на місяць, семестр або рік залежно від того, які риси особистості і в який термін він прагне сформувати чи подолати;
з) «упізнай себе». Має характер гри, за якої учитель дає неповну характеристику учневі, не називаючи його прізвища. Той впізнає себе, а товариші доповнюють цю характеристику;
і) «самохарактеристика» і «взаємохарактеристика». Суть цих прийомів полягає в обговоренні в колективі підготовлених у такий спосіб характеристик, що привчає учнів до самоаналізу, дає педагогові багатий матеріал для роботи з ними.
Комментариев нет:
Отправить комментарий